Галина - Українська Австралія

Спершу я постукала до Галини у фб-ні друзі  кілька років тому. Потім пильно спостерігала, як вона завзято мандрувала світом і здобувала щораз нову освіту. Це ж настільки важливо для неї особисто - і для мене поготів - показувати приклад і бачити, якою може бути цілеспрямована Жінка і як варто будувати кар'єру.

Польща, Голландія, Австралія... Бажаєте ще? Так, і мені буде чим доповнити цей ряд. Адже Галина Рис ще й дитяча письменниця. Останнє з її видань "Намалюй мене пташкою" успішно ввійшло до довгого списку «Рейтингу критика».

– Звідки родом? Якою була причина переїзду?
– Останні 7 років я живу, навчаюся та пишу свої нові книжки за кордоном. До того я мешкала у Львові, де здобула свою першу вищу освіту. На книжкових презентаціях мене й досі часто називають "львівською письменницею".

– Якими були перші роки проживання в новій країні? У які чудернацькі буденні ситуації Вам довелося потрапляти, зважаючи на (не)знання культурних деталей?
– Перші роки завжди сповнені нових вражень! Якщо навіть переїзд з одієї квартири на іншу може змусити людину по новому подивитися на життя, то що й казати про переїзд до іншої країни? З іншого боку, якщо часто переїжджати з однієї квартрии та іншу, або з однієї країни до іншої [

... починаєш розуміти, що попри різницю між мовами, культурами, релігіями існують певні цінності та моделі поведінки, котрі є універсальними для людства загалом.

– Чи доводилося Вам зустрічати українців за той рік, що Ви мешкаєте в Тасманії?

– Поки що, ні. Хоча я про них чула. Наприклад, одного разу ми зі співробітниками їхали машиною з Хобарта до Лонсестону і зупинилися у маленькому селі, щоб купити води в місцевому магазині. Продавець запитав звідки я родом і коли почув, що я з України, то сказав, що він чув про одну українку котра мешкає у сусідньому селі. Однак він не був певний чи вона там все ще живе, а чи переїхала на материк.

 

– Які культури та національності найчастіше зустрічаються в Тасманії?

– Схоже на те, що більша частина місцевого населення це білошкірі люди західноєвропейського походження (нащадки голанців, ірландців, італійців тощо). Хоча, якщо говорити про походження, зовнішність може бути оманливою. Наскільки мені відомо, гени місцевих аборигенів, що відповідають за колір шкіри, волосся, очей - рецесивні. Тому чимало нащадків корінних тасманійців мають цілком європейку зовнішність попри те, що їхні предки були низенького зросту, і мали дуже темні шкіру, волосся та очі. Певна річ, окрім цього на острові мешкають також спільноти національних меншин, котрі емігрували до Австралії порівняно недавно. Здебільшого це люди з "сусідніх" островів, як от Фіджі, Папуа Нова Гвінея, Філіппіни, або ж мешканці В'єтнаму, Японії та Китаю. Певна річ, сусідство у цьому випадку річ дуже умовна, оскільки до найближчого "сусіда" потрібно летіти літаком кілька годин.

Думаю, оазисом мультикультурності в Тасманії все ж є Університет Тасманії. Тут можна зустріти людей найрізноманітніших національностей: корейці, канадійці, індійці, іранці, бангладешці, норвежці, ганці, угандійці, араби та інші. Мовою спілкування для нас усіх, звісно, є англійська.

Якщо ж говорити про, скажімо, гастрономічну культуру, то найпопулярнішими в Тасманії є індійська, італійська, японська та корейська кухні.

– Як удосконалювали своє знання мови (чи радше мов, у вашому випадку)?
– За освітою я філолог, тому вивчати мови для мене - задоволення. Усі свої мови, включно з моєю першою мовою, українською, вдосконалюю подібним чином: за кожної нагоди пишу, розмовляю, читаю і слухаю.

– Як відкриваєте себе дял світу і світ для себе в новій країні?
– Вивчаю мови, культури, людей. Пишу нові книжки. Здобуваю ступінь PhD.

– Яким був Ваш останній візит до України?

– Протягом останнього візиту на Україну я провела чимало заходів пов'язаних з книжкою: майстер-класи та зустрічі з читачами у бібліотеках та дискусія на тему австралійських книг у книгарні "Є". Великою радістю було наживо побачити моїх друзів та рідних. Окрім того, вперше в житті вдалося побувати у замках Закарпаття. Було чудово!